Основи конституційного права ФРН. після досвіду з Веймарською республікою і створення здатної до врядування більшості

Попередніх виборів не буває. Кандидати на вибори висувають­ся партіями. Система виборів до Бундестагу є «персоналізованим правом пропорційних виборів». Кожний виборець має два голо­си. Першим голосом він обирає кандидата свого виборчого окру­гу, а саме, за відносним мажоритарним виборчим правом: хто одер­жить більшість голосів, той є обраний (перші голоси). Другим голосом він вирішує долю депутатів, які потрапляють до Бундес­тагу через так звані земельні списки партій (другі голоси). Голо­си із окремих виборчих округів і за земельними списками підра­ховуються таким чином, що Бундестаг складається майже в тако­му самому співвідношенні, яке є в розподілі за окремими партіями. Якщо якась партія отримала у виборчих округах більше прямих мандатів, ніж їй належало б за її часткою голосів, то вона має пра-

294

Розділ 20

во залишити собі ці «переважуючи мандати». У таких випадках Бундестаг має більше ніж 656 передбачених законом членів, тому у Бундестагу зараз 672 депутати. Завдяки земельним спискам ви­борче право має на меті бачити представленими у парламенті всі партії відповідно до відданих за них голосів. З другого боку, прямі вибори у виборчих округах дають громадянам можливість відда­ти перевагу певним політикам. Як правило, населення виявляє до виборів великий інтерес. У виборах до Бундестагу 1994 р. взя­ли участь 79,1 відсотка виборців. Під час виборів до ландтагів і комунальних виборів кількість учасників коливається, але зде­більшого становить приблизно 70 відсотків.

Члени і фінанси.За станом на 1994 р. партії, що представлені у Бундестагу, мали таку кількість членів: СДН – 851 тис., ХДС – 690 тис., ХСС –177 тис.,ВДП – 94 тис., ПДС – 123 тис., Союз ’90/ Зелені – 43 тис. Усі партії збирають внески від своїх членів. Але таким чином вони можуть лише частково покрити свої фінансові потреби. Не вистачає також і пожертвувань, які дають партіям їх симпатики. Крім того, це містить у собі небезпеку, що надто ве­ликі жертводавці можуть мати вплив на волевиявлення партії. Тому згідно з законом про фінансування партій, що набув чин­ності 1 січня 1994 р., партії під час виборів до Бундестагу, Євро­пейського парламенту та ландтагів одержують від держави за кількість дійсних голосів до п’яти мільйонів – 1,30 марки за го­лос. За кожний подальший голос надається одна марка. Крім того, виплачуються п’ятдесят пфенігів за кожну марку, яку окрема партія одержує від членських внесків або пожертвувань. Ці суми не повинні перевищувати річні доходи партії. Дотації для всіх партій разом не можуть перевищувати 230 мільйонів марок.

Основи державного ладу

П’ять принципів визначають державний лад Основного зако­ну: Німеччина є республікою і демократією, федеративною дер­жавою, правовою державою й соціальною державою.

Республіканська державна форма знаходить свій конститу­ційний вираз передусім у назві «Федеративна Республіка Німеч­чина». Зовнішньо вона виявляється у тому, що главою держави є призначений шляхом виборів федеральний президент. Основною демократичною державною формою є принцип народного суве-


Прочитайте также: