Основи конституційного права Франції. Формування уряду належить до компетенції Президента

Конституція заснувала інститут несумісності посади члена уряду з володінням парламентським мандатом, з якоюсь посадою професійного представництва загальнонаціонального характеру, а також з будь-якою державною службою або професійною діяль­ністю. Водночас законодавством не забороняється поєднувати членство в уряді з мандатом комунального радника, з посадою мера і навіть голови генеральної та регіональної ради.

Повноваження уряду здійснюються або разом із Президентом Республіки, або кабінетом, або одноособово Прем’єр-міністром. Конституція підкреслює особливу роль Прем’єр-міністра. Згідно зі ст. 2-1 Конституції, він керує діяльністю уряду, відповідає за на­ціональну оборону, забезпечує виконання законів, здійснює регла-ментарні повноваження і призначає на цивільні та військові посади. Окремі свої повноваження він може делегувати міністрам. Прем’єр-

334

Розділ 21

міністру належить право законодавчої ініціативи. Для визначення відповідності прийнятого парламентом законопроекту Конституції він має право звертатися до Конституційної ради. На пропозицію Прем’єр-міністра скликаються надзвичайні сесії парламенту, про­водяться закриті засідання палат у формі секретного комітету і мо­жуть подовжуватися строки чергових сесій парламенту.

Велике значення має також і те, що деякі важливі повноважен­ня Президента Республіки здійснюються на пропозицію або після консультацій з Прем’єр-міністром; Прем’єр-міністру у здійсненні його функцій Допомагає генеральний секретар уряду, а також власні служби – кабінет Прем’єр-міністра, генеральні секретаріа­ти планування, оборони та ін. Кожний міністр має свій кабінет (а в департаментах засновуються служби міністрів).

Регіональне і місцеве управління та самоврядування

Система місцевих органів у Франції ґрунтується відповідно до адміністративно-територіального поділу, який у 80-ті роки минулого століття був радикально реформований за допомогою прийняття законів про децентралізацію.

Складовими частинами адміністративно-територіальної струк­тури Франції є (знизу доверху): комуна, кантон, округ, департа­мент і регіон. При цьому кантон і округ не мають виборних органів управління та самоврядування, а є територіями, в межах яких діють деякі спеціальні адміністративні органи. Округами управляє суп-рефект, який призначається зверху. Кантони являють собою істо-рико-географічні одиниці та використовуються як виборчі округи для виборів до ради департаментів, а іноді у них створюються су­дові органи – трибунали малої інстанції. Крім них існують такі спец­іальні округи, як: військові, судові, шкільні та ін., межі яких не зав­жди збігаються з межами адміністративно-територіальних одиниць.

Територіальними самоврядними колективами Франції, що мають виборні органи самоврядування, є регіони, департаменти та комуни.

Традиційно основною одиницею адміністративно-територіально­го поділу Франції є департамент. З 1965 р. на території метрополії їх нараховується 96, включаючи Париж. Для вирішення сучасних еко­номічних і соціальних проблем департамент виявився неефектив-


Прочитайте также: