Основи конституційного права Франції. Однією з характерних рис Конституції 1958 р

Практика застосування різних процедур перегляду Консти­туції характеризується виникненням своєрідного інституту відкладального перегляду. Сутність його полягає в тому, що про-

314

Розділ 21

ект або пропозиція закону про перегляд Конституції можуть бути схвалені більшістю кожної з палат парламенту, але це не зобов’я­зує Президента Республіки застосувати наступну процедуру. На практиці це призвело до того, що деякі проекти конституційного перегляду пройшли стадію схвалення в палатах (у тому числі й такий важливий, як зміни строку повноважень Президента), але не були подані на схвалення ні на референдум, ні до Конгресу. Конституційний закон про скорочення строку повноважень Пре­зидента Республіки був прийнятий референдумом тільки 24 ве­ресня 2000 р. (це була найбільша зміна Конституції за останні десятиліття).

Конституція 1958 р. до середини 1996 р. зазнала дев’ять пере­глядів, деякі з яких мали технічний характер, а деякі кардиналь­но впливали на її зміст.

Найважливішими з конституційних змін є: встановлення з 1962 р. нового порядку обрання Президента Республіки та уточ­нення цього порядку (1974 р.), зміна статей 2, 54 і 74 та включен­ня до Конституції нового розділу «Про Європейський Союз» (1992 р.), а також ряд змін щодо організації і діяльності парла­менту Конституційної ради, парламентської недоторканності, кри­мінальної відповідальності членів уряду тощо. Конституційним законом від 4 серпня 1995 р. було скасовано розділ XIII Консти­туції «Про співтовариство».

Конституційні перегляди внесли зміни в структуру і порядок діяльності державних органів, а також певною мірою - в міжнарод­но-правовий статус Французької Республіки. Проте вони не торк­нулися головних принципів демократії, організації і діяльності дер­жавних інститутів, а лише відбили тенденцію до деякого підвищен­ня ролі парламенту й авторитету уряду як колегіального органу.

Конституційний контрольу Франції відрізняється великою своєрідністю і не повною мірою збігається з двома загальноприй­нятими основними моделями конституційного контролю (див. Загальну частину даного навчального посібника). Консти-туційність актів державних органів розглядається різними орга­нами: парламентських – Конституційною радою, органів виконав­чої влади – Державною радою.

Конституційна радаскладається з дев’ятьох членів, повнова­ження яких тривають дев’ять років і не підлягають поновленню (статті 56 і 57 Конституції). По три члени Конституційної ради


Прочитайте также: