Основи конституційного права Бразилії. – поправки до Конституції;

Парламент також має контрольні повноваження щодо виконав­чої влади, однак ці повноваження незначні. Постійні комісії палат і самі палати мають право вимагати інформацію від міністрів, од­нак відповідальність міністрів перед Парламентом не передбачена. Відповідно до Конституції Парламент проводить фінансовий і не­фінансовий контроль над іншими органами управління, і цей кон­троль ведеться з точки зору не тільки законності актів управління,

528

Розділ 31

а й їх ефективності. Формою контролю є парламентські слухання, які організують постійні комісії палат.

Виконавча владаналежить Президенту республіки, котрому допомагають міністри (ст. 76 Конституції). Ради міністрів як особ­ливого органу в Бразилії немає. Як і в США, міністри створюють Кабінет, який працює під головуванням Президента і є його до­радчим органом.

Президент – центральна фігура в державному механізмі, він політичний лідер країни. Відповідно до латиноамериканської кон­цепції права він наділений дуже широкими повноваженнями, котрі ст. 84 Конституції відносить до виняткових.

Президент обирається терміном на чотири роки прямим го­лосуванням громадян, за мажоритарною системою, абсолютною більшістю тільки на один термін і в подальшому не може бути обраний на цей пост протягом усього життя. Разом із Президен­том обирається Віце-президент, кандидатура котрого висуваєть­ся тією ж партією. Обрання Віце-президента на другий термін теж неможливе. У випадках коли Президент не може виконувати свої обов’язки, його послідовно заміщують Віце-президент, головую­чий Палати депутатів, Сенату, Федерального верховного суду.

Виходячи із особистих повноважень Президента, які, до речі, ширші, ніж у Президента США, він самостійно призначає міністрів, керує всією федеральною адміністрацією, підписує і друкує закони, має право вето, видає декрети і регламенти в сфері виконавчої діяльності, видає акти, які мають силу закону, керує відносинами з іноземними державами, підписує міжнародні до­говори (однак ратифікує їх Парламент).

Після заслуховування думок Ради республіки і Ради національ­ної оборони Президент видає декрет про стан оборони та облоговий стан. Стан оборони вводиться, коли в країні виникає стихійне лихо, при постійній загрозі стабільності інститутам держави. У цих ви­падках Президент може ввести обмеження деяких конституційних прав: свободи зібрання, тємниці листування тощо. Облоговий стан вводиться, коли виникають заворушення загальнодержавного ха­рактеру, при іноземній агресії, стані війни, а також у випадках, коли в умовах стану оборони ці заходи виявилися неефективними. При облоговому стані можливі більш значні обмеження конституцій­них прав: обшуки, арешти, реквізиції, контроль над засобами масо­вої інформації з боку виконавчої влади, а не судових органів.


Прочитайте также: