Основи конституційного права Швейцарії. дум). У статтях 138 і 139 визначається найдокладніша форма оформлення ініціативи про повний і частковий перегляд Консти­туції і роль Федерального збору в

Набуття громадянства за натуралізацією залежить головним чином від часу проживання у Швейцарії (12 років). Удвічі зара­ховується час, прожитий іноземцями у Швейцарії до 10-річного

382

Розділ 24

віку. Швейцарське громадянство втрачається: або в результаті відмови від нього, або в результаті шлюбу швейцарської грома­дянки з іноземцем, якщо вона заявляє про відмову від швей­царського громадянства; якщо громадянин народився за кордо­ном, має інше громадянство і до досягнення 22 років не заявив про бажання залишитися громадянином Швейцарії. Аналогом поняття «громадяни», застосовуваним у конституціях інших країн, є вислів «усі швейцарці і швейцарки», використовуване в багатьох статтях Конституції (статті 24, 25, 40, 97, 136 тощо).

Перший відділ другого розділу Федеральної Конституції на­зивається «Основні права». У статтях 7 і 8 закріплені фундамен­тальні принципи правового статусу особистості: повага і захист людської гідності й принцип рівноправності як неприпустимість дискримінації на підставах походження, раси, статі, віку, мови, соціального стану, способу життя, своїх релігійних, філософсь­ких або політичних переконань або внаслідок фізичних, розумо­вих та психічних вад.

Усю систему конституційних прав і свобод можна розділити на наступні види: 1) цивільні (особисті) права і свободи. У числі таких є право на життя, гарантоване забороною страти; право на особис­ту свободу і недоторканність; свобода пересування і поселення; право на недоторканність приватного життя; недоторканність жит­ла і кореспонденції; свобода совісті й віросповідання, переконань й інформації; свобода користування мовою; право на одруження й утворення сім’ї (статті 10, 13, 14, 15, 16, 18, 25); 2) політичні права і свободи. Сюди належать свобода асоціацій і зборів; право петиції; право на участь у виборах і референдумах; свобода народної ініціа­тиви (статті 22, 23, 136, 141); 3) економічні, соціальні і культурні права і свободи. До їхнього числа належать право власності; еконо­мічна свобода; свобода вибору професії й економічної діяльності; право на трудові суперечки, страйки і локаут. (Законом може бути заборонене використання страйку для деяких категорій осіб - ст. 28); право на охорону здоров’я; право на соціальне страхування; свобо­да наукової і творчої діяльності; право на безкоштовну базову осв­іту тощо (статті 12, 19, 20, 21, 26, 27, 28, 41).

Конституція закріпила систему гарантій, що забезпечують реа­лізацію прав і свобод. До цієї системи включаються організаційно-правові й матеріальні гарантії. До числа організаційно-правових гарантій належать заборона свавілля і беззаконня з боку органів і


Прочитайте также: